Rod N(і,е)cewicz

                ⬅️                    |                  ➡️          91. Деякі висновки .     на сторінку              Історія життя роду литовських бояр-шляхти Нецевичів в Русь-Литві та на Правобережній і Лівобережній Україні-Русі протягом пів тисячоліття поспіль дає можливість реально відстежити наскільки іноді можуть бути непередбачуваними процеси інкорпорації роду у середовище (нового) етносу, який при цьому ще й саме формується.            Тому суттєве спрощення перебігу цих процесів для України-Русі, яке мало місце в працях істориків Російської Імперії, особливо факт повного нехтування ними періодом розквіту великого князівства Литовського, саме за якого на території України-Русі оселилася багаточ lolисельна спільнота русь-литовської шляхти, безу...

                ⬅️                   |                    ➡️           90. Деякі додаткові свідчення .   на сторінку             Протягом 17 – 18 ст. згадують ще декілька осіб з прізвищем Нецевич, але будь-яких спогадів про гербові братерства, до яких вони належали, в документах не залишилося, а інколи навіть не вдається взагалі ідентифікувати цих осіб. Так наприклад невідомо, бо в судових документах не було наведено імен, який конкретно Нецевич, та з якої лінії роду, став чоловіком дочки Жигмонта Поступальского та Анни Ольжеровської,  із села Верби, Новоградволинського повіту, у 1690 році [178].          Та навіть взагалі відсутня можливість чітко ідентифікувати особу члена однієї із гілок саме цього роду, яка перебралася мешкати на пустельні землі Лівобере...

               ⬅️                     |                    ➡️        89. Село Литва. Волинь .   на сторінку              Вже згадані в цій розвідці «пописи» 1528 та 1567 років лише фіксували особові зобов’язання шляхти великого князівства Литовського перед його військом. При цьому гербова шляхта була переважно визначена в цих «пописах» вже своїми постійними (та незмінними на усе подальше існування їхнього родів) прізвищами. Загальна чисельність шляхти, яка була зобов’язана виступати в рядах війська цього князівства особову, або мусила обов’язково виставляти замість себе відповідну заміну, становила в означені часи близько 10 тис. осіб. Існування в цієї шляхти, одночасно з цим, певної кількості селянських «потуг», конче необхідних їй для виконання згаданих військових зобов’язань, свідчило п...

                ⬅️                   |                     ➡️       88. Село Шмирки та окресні населені пункти .     на сторінку               Мабуть ще один осередок членів розглядаємого роду, знову з таким самим «модифікованим» прізвищем Ніцевичі, започаткувався тоді з маєтку Конрада-Йосифа-Констянтина, який знаходиться в нинішній Україні у Волочівському районі, Хмельницької області. Відбулося таке в селі Чернява (Czarniawa), яке входило до ключа Купельського. У 1788 році це село вже мало 50 «димів», кількість яких поступово зростала та наприкінці 19 століття досягла позначки 92, при 736 мешканцях. Кожен «двір» мав там тоді близько 5 га присадибної, та ще по 9 га землі «в полі». В книзі «Реабілітовані історією», складеній по Хмельницькій області, де використовується саме таке прізви...

                ⬅️                  |                  ➡️             87. Слобода Майдан Вербецький. Закінчення . на сторінку                 Трьома доньками Кароля Стефановича були Тофіля, Марія та Ядвіга. Тофіля Карлівна, яка народилася в березні 1930 р., мала довгий та щасливий шлюб із Янеком Дубиневичем, старшим від неї на 6 років. Вони народили та виростили двох доньок. Старша з них, Анатолія, яка народилася 17.І.1954 р., перебуває в шлюбі із Миколаєм Бірюковим. У них є син. Молодша, Олена, також заміжня і мешкає в одному місті з сестрою. Тільки родина їхніх батьків залишилася зараз мешкати вже в слободі Майдан Вербецький, де ці старі люди, у віці 80 та 86 років, вели ще цілком успішне натуральне господарство, тримаючи навіть корову. Молодша із трьох сестер, Ядвіга Карлівна, яка...

              ⬅️                     |                     ➡️          86. Слобода Майдан Вербецький. Початок .   на сторінку                Село Черешеньки та слободу Майдан Вербецький відділяє досить незначна відстань – усього тільки 15 км ліса. Тому слід вважати цілком закономірним постійне спілкування поміж двома багатими поміщиками, володарями маєтку в тому селі, та мешканцями означеної слободи, чисельними чиншовими шляхтичами. Бо усі вони мали одне й те саме прізвище Нецевичі (Нечевичі), поставали членами третьої лінії роду і були родичами поміж собою, хоч з кожним наступним поколінням все більш віддаленими. Родинні зв’язки в ті часи важили дуже багато і спілкування не дуже заможньої шляхти зі своїми найближчими, тим більше багатими, сусідами-родичами взагалі тоді ніколи н...

                 ⬅️                  |                 ➡️   85. Окреме відгалуження третьої лінії роду. Поділля .    на сторінку              Коли настав час останнього (?) масового заселення великої території до того багато років пустельних земель Правобережної України-Русі – наприкінці 17 ст., починаючи цей відлік часу з моменту отримання королівського дозволу на таке у 1684 році, та на самому початку 18 ст. – місця свого постійного, декілька століть поспіль, помешкання змінили, таким чином, члени усіх трьох ліній роду Нецевичів .            Загалом старовинну місцевість Галицько-Волинського князівства покинуло тоді стільки народу, що за останні десять років 17 ст. загальна річна кількість судових справ, які розглядав володимирський гродський суд, зменшилась принаймні у 5 –...