81. Відгалуження другої лінії роду на сході Волині. Початок.

81. Відгалуження другої лінії роду на сході Волині. Початок.

  на сторінку  

______

         Молодший з синів Яроша, Кіпріан, одружився із Софією Дембчинською. В цій родині виховали двох синів – двохіменного Стефана-Григорія , який народився 1743 року, та Франца , який народився 1756 року. Вірогідніше за все, що родина Кіпріана одразу, ще в середині ХYІІІ ст., тільки народивши тих своїх дітей, виїхала із села Мисліни та оселилася мешкати вже на сході Волині.

          Стефан-Григорій (або просто Гржегош) мав шлюб із Маріанною Козинською, 1751 року народження. Ця родина, згідно перепису римо-католиків Київського та Житомирського повітів 1790 року, мешкала на той час у Волинській губернії, на північний схід від м. Житомира, в Житомирській волості, Житомирськоого повіту, у селі Студениця, де Гржегош був записаний чиншовою шляхтою. Але належала ця родина до парафіян Коростишівського костьолу, який знаходився в межах Київської губернії. На ті часи в селі Студениця мешкало 236 осіб чоловічої та 223 особи жіночої статі.

           В родині було, як годиться, багато дітей – п’ятеро синів, Михайло, 1774 року народження, Ян (якого звали ще Якобом та Іваном), 1781 року народження, Миколай, 1786 року народження, Йосиф , 1788 року народження, Андрій , 1792 року народження, а також дві доньки, Маріанна (народилася 1785 року) та Олександра (народилася 1789 року) [122].

          Долею усіх молодших дітей цієї родини мабуть певний час опікувався Михайло, бо їхні (та його) батьки померли ще до 1797 року. Не виключено, що старший брат ще на деякий час завозив таки тих (молодших) дітей «на виховання» до родича в село Мисліни, бо всі документи по належному оформленню їхнього (та його) дворянства були написані потім разом із тим родичем, «першим» Іваном Григоровичем, який тоді ще безумовно був живим, «для небог із Ковельського повіту». Однак оскільки чиншова шляхта не володіла власною землею, а в їхньому селі вільної під чинш землі, мабуть, було обмаль, то принаймні двоє з цих братів, доживши до певного віку, перебралися мешкати в інші села цієї місцевості. Одним з них було село Кошарищи (Косарищи), яке знаходилось зовсім неподалік, на південь від того села Студениця, але вже у Коростишівській волості, Радомишлівського повіту, Київської губернії. Бо саме в цих місцях проходив тоді кордон між двома губерніями.

         Франц (Францишек) одружився із Софією Чулаєвською (в інших документах – Чугаєвською), яка народилася у 1765 році. Ця родина у 1790 році також мешкала в селі Студениця, і була записана там чиншовою шляхтою. В родині виросло двоє синів – Шимон, який народився 1786 році, та Степан. Крім того, в ній було принаймні три доньки: Маріанна, яка народилася 1788 року, та близнюки Олександра і, буцімто, Юлія, які народилися 27.YI.1800 р. [122,123].

            Однак запис про народження тих близнюків, який зберігся, був лише чорновим виписом з метричних книг, які наразі взагалі не збереглися, і цілком можливо, що ім’я однієї з тих близнючок могло бути записаним в чорновому виписі зовсім не таким, яким воно було в дійсності. Бо родина Франца та Софії безумовно мала ще й доньку на ім’я Розалія, запис про народження якої ще й в тому чорновому виписі взагалі відсутній, однак саме яку ці батьки безумовно виростити, бо в свій час видали заміж. У своєму шлюбі Розалія  спромоглася народити, першу (?), дитину вже в 1821 році.

            Розалія Францівна пішла за Івана (Яна) Піотровського, який народився у 1784 році, та їхня родина стала мешкати у селі Стрижівка, яке знаходилося поруч з селом Кошарищи, також в межах Коростишівської волості, Радомишлівського повіту, Київської губернії. Найчастіше у метричних записах відносно цієї родини згадувалося саме це поселення, село Стрижівка, яке мало 38 «дворів» вже у 1828 році. Але сповідні розписи свідчать, що родина Яна та Розалії скоріше за все мешкала саме в сусідньому, більшому за розмірами, селі Кошарища. Бо в цьому селі сповідні розписи 1827 та 1828 років згадували не тільки родину Яна та Розалії, але також, як члена їхньої родини, згадували ще й матір тієї Розалії , Софію Нацевичівну. Таким чином остання прожила щонайменше 63 роки та безумовно пережила свого чоловіка [245].

          В родині Яна та Розалії маємо свідчення про синів Романа (Ромуальда), який народився у 1821 році, та про Теодора (Федора) , який народився у 1826 році, саме в селі Стрижівка, згідно метричного запису про його шлюб, а також про їхню доньку Маріанну, яка народилася у 1828 році, сина Фелікса , який народився наприкінці 1829 (або у 1830) році, доньку Богумілу (Емілію) , яка народилася у 1831 році, сина Антонія , який народився у 1833 році, і, нарешті, доньку Франціску , яка народилася 7.Х.1837 р. [246]. Ця дитина народилася вночі, а вже вдень, тобто усього тільки через декілька годин, батьки спромоглися охрестили її в досить неблизькому тоді до їхнього села Коростишівському костьолі. На час народження цієї дитини Розалії було вже близько 37 років.

            Родина Яна та Розалії ще на початку тридцятих років, перебралася мешкати вже до іншого села, Минайки, де й виросли усі їхні діти. Старші сини родини, Роман та Теодор Піотровські , кожен в віці 23 років, одружилися, саме як мешканці села Минайки – перший 5.ХІ.1844 р., а другий 23.Х.1849 р. [243]. Коли вінчався молодший з тих двох братів, Теодор , згідно його шлюбному оголошенню, він, та вже вдовая Розалія Францівна, мешкали в тому самому селі Минайки, і, звичайно, матір була присутньою на цій родинній події, яка відбулася в Коростишевському парафіяльному костьолі. Розалія Францівна прожила принаймні 58 років, бо згадувалася ще у сповідних розписах цього костьолу в 1858 році.

         Посімейні дворянські списки 1833 та 1835 років, які збереглися в документах, що подавалися у Київську центральну ревізійну комісію в 1840 році, дозволили виявити, цілком не виключено частково, наступне покоління нащадків другої лінії роду [124]. На той час у Шимона Францевича , який був одружений з Анастасією із Баранівських, стало четверо синів – Станіслав, який народився 18.ХІІ.1817 р. (згідно дворянських документів – у 1822 році.), Іван (Ян), який народився 28.ХІІ.1819 р. (там же – у 1826 році), Каетан , який народився 31.ІІІ.1825 р. (там же – у 1828 році), та двохіменний Антон-Іван , який народився 25.ІІІ.1829 р., вже лише згідно документів дворянської справи [123,124]. Крім того, в цій родині були ще три доньки – Олександра (народилася 1815 року), Агата (народилася 1818 року) та Домініція (народилася 1827 року) [392].

       Родина Шимона Францевича в часи посімейного перепису дворян буцімто продовжувала мешкати в селі Студениця, однак згідно сповідних розписів вона вже у 1825 році проживала південніше від нього, а саме в селі Кошарища [245]. Ніяких згадок в тих документах про долю Шимонового брата, Степана знайти не вдалося.

       Найвірогідніше, що Анастасія Баранівська походила із родини православного віросповідання та мешкала до свого шлюбу в селі Стрижівка. Саме там в 1819 році проживали три родини шляхетних Баранівських, які сповідувалися у Георгіївській православній церкві с. Бельковець, до якої було приписано тоді 86 «дворів» із загальною кількістю населення в 670 осіб [259]. Однак Шимон Францевич, особово, та його діти (без дружини!) були прихожанами Коростишівського римо-католицького парафіяльного костьола та і постійно сповідувалися там, принаймні у 1825 – 1828 роках [245]. Між тим записи про наступні сповіді в тому костьолі членів цієї родини взагалі відсутні. Але геть вся родина Шимона Францевича , тобто його дружина та 7 дітей, при складанні посімейних списків дворян ІІ-го розряду в 1835 році, виявилася переписаною в сусідньому селі Студениця, мешканці якого були парафіянами саме цього костьолу.

         А їхній наймолодший син, Антон-Іван (Антоній), безумовно виріс там, став дорослим та продовжував мешкати в цій місцевості ще й у середині ХІХ ст. Родина його однак невідома та нащадків він по собі не залишив, але вже з 1851 року Антон-Іван неодноразово згадується в метричних записах як восприємник чисельних дітей з цієї місцевості [247]. Він мабуть підтримував дуже тісні родинні стосунки зі своєю тіткою Розалією, бо аж чотири рази поспіль ставав тоді кумом своєму кузену Роману Піотровському – у 1851, 1853, 1856 та 1860 роках. Остання його участь в хрещенні дитини, згідно тих метричних записів, мала місце у 1864 році, коли той Антон-Іван мав вже 35 років. В ті часи він продовжував постійно мешкати у с.Минайки.

        Між тим долю його старших братів, з яких Іван мав на час перепису 1835 року вже 16 років, а Станіслав навіть 18 років, з’ясувати поки що не вдалося, оскільки в метричних книгах Коростишівського парафіяльного костьолу ніяких згадок про цих осіб немає. Однак принципово виключати їхній можливий перехід до православних релігійних уподобань їхньої матері ніяким чином не доводиться, бо саме такою була тоді керована владою релігійна політика Російської Імперії.

        У Михайла, старшого сина Стефана-Григорія, 1774 року народження, який одружився із дворянкою Вікторією (Іванівною) Свирською, 1782 року народження, виросло в родині троє синів: Феліціан, 1798 року народження, Лука, 1805 року народження, та Фома, а також донька Емілія, яка народилася 29.Y.1812 р.. Михайло Григорович та його син Лука, згідно матеріалів YIІ ревізії, вже мешкали у 1816 році. в селі Кошарищи.

         Вікторія Іванівна  померла ще до посімейного перепису 1834 року. А шляхетний удівець Михайло Стефан-Григорович помер 10.Х.1840 р., «залишивши по собі» двох синів, Феліціана та Луку. Вік йому в тому записі був визначений у 83 роки, але в дійсності він мав тоді ще тільки якихось 66 років [125]. Поховання Михайла Стефан-Григоровича відбулося на парафіяльному цвинтарі через римо-католицький костьол м. Коростишева.

          Феліціан (Фелікс та, по родинному, Філліп) Михайлович був одруженим двічі. Перша дружина, Марьяна (Маріанна ), родинне походження якої невідомо, та з якою він побрався вже у 1815 році, народила йому принаймні двох доньок – Юліану, 13.YІІ.1816 р., та Агату, у 1819 році. В ці часи родина Феліціана Михайловича мешкала у селі Минайки. 

          Другою дружиною у нього стала Марія Афанасьєва із Піотровських. В цьому шлюбі народилися доньки Олександра, в 1825 році, Анна , в 1833 році, Теодора (яку знову інколи називали Агатою), в 1837 році, та син Філліп-Салімон , який народився скоріше за все у 1829 році, але в матеріалах посімейного перепису дворян роком його народження чомусь вважається, наразі, 1831 рік. Ці роки народження дітей Філліпа відтворені згідно записів їхнього віку у відповідних сповідних розписах Коростишівського римо-католицького костьолу [251]. Взагалі ще й в сповідні розписи вносилися тоді усі діти родини, якщо вони були старшими від одного року на час проведення відповідної сповіді. 

           Між тим у метричній книзі Георгієвської православної церкви с. Бельковець знайдено запис такого змісту: «двадцять седьмого числа [мая месяца] у жителя деревни Тесновка, дворянина Филлипа Михайлова Нацевича и законной второбрачной жены его Марии Афанасиевой родилась дочь Феодосия» [250]. Звичайно, что ця донька Феодосія (Федора) й була згаданою вище Теодорою. Сама ж родина Філліпа між тим продовжувала згадуватися в сповідних документах Коростишівського римо-католицького костьолу аж до 1843 року включно [251]. Бо навіть кумом Філліпа та Марії виступав в тій православній церкві при хрещенні Феодосії римо-католик за віросповіданням, дворянин Вінцент Йосифович Зелінський. Але після вказаного року усі подальші свідчення за його родину з метричних документів та сповідних розписів згаданого костьолу наразі зникають. Однак сам Філліп Михайлович сповідувався ще й у 1855 – 1857 роках, тобто він прожив на цьому світі принаймні 60 років,

          Лукаш Михайлович, молодший брат Філліпа , був одружений з Олександрою із Шиховських 1806 року народження, з якою він побрався у 1824 році. Якийсь час родина мешкала в с. Бельковець, але потім перебралася до с. Стрижівка. Першою дитиною в родині була донька Бриджита (Бренда) , яка народилася у 1829 році. Однак в згаданому раніше чорновому виписі з метричних книг перша дитина означеної родини чомусь йменувалася Катериною, та було вказано, що вона народилася 25.ХІ.1825 р.. Між тим родина таки мала доньку на ім’я Кароліна (Катерина), яку вона народила у 1833 році. Однак ця дитина померла ще взагалі у дитячому віці. 

        Своїх синів родина отримала тільки у 1835 році, коли в ній народився Франціск , та у 1840 році, коли з’явився на світ Владислав. В 1867 році, разом з родинами обох своїх синів, Лукаш та його дружина продовжували мешкати у селі Стрижівка. Їм було на той час вже 62 та 61 рік, відповідно [252].

         Франціск Лукашевич одружився у 1858 році із молодшою від нього та й взагалі дуже юною жінкою – Маріанною із Баранівських, яка народилася у 1841 році. В цій родині з’явилися на світ 10 дітей, чомусь переважно записаних як такі, що народилися у м. Коростишів, однак сама родина весь час постійно жила тоді у селі Тиснівка. 

              Їхній первісток Томаш народився 29.ХІІ.1858 р., однак в сповідному розписі 1867 році він вже не згадується, тобто до того часу помер. Донька Філіна народилася на початку 1860 року і померла від конвульсій 21.ІІ.1863 р. Потім в родині з’явилися на світ донька Юзефа на початку 1863 року, син Доменік 12.YIІ.1864 р., син Станіслав-Владислав 12.Y.1867 р. та син Фелікс 4.ХІ.1869 р. Після них у цієї шлюбної пари народилися, послідовно, донька Іоанна , на початку 1874 року, яка померла від віспи вже 4.ІІІ.1874 р., син Йосиф , 10.YI.1875 р., донька Павліна, в квітні 1878 року, яка померла від запалення зубів 19.ІХ.1878 р., та син Северін, 8.ІІ.1882 р., який помер 25.Х.1883 р. [252,253].

         Згідно сповідних розписів Коростишевського парафіяльного костьолу в 1883 році були живі, окрім обох батьків, Франціска та Маріанни , ще тільки четверо їхніх дітей: Станіслав-Владислав , Йосиф (Іван) , Юзефа , та, буцімто, Павліна [254]. Звичайно, що останнє вже ніяким чином не могло тоді мати місця, і той запис безумовно стосується їхнього останнього сина, Северіна.

         Однак якщо при народженні перших чотирьох дітей родина була записана дворянською, то при народженні інших – спочатку стала писатися однодворцями, а згодом, вже після 1867 року, взагалі міщанами, які належали до Війтовського міщанського товариства м. Коростишів [85,86]. Згідно законів Російської Імперії її дворяни мали всі права входити до спільноти міщанського (тобто мешкаючого у місті) шляхетного товариства, не втрачаючи при цьому своєї дворянської достойності, та йменуватися там при цьому міщанами.

        Нагадаємо, що саме до міщанського товариства м. Левково спочатку було записано також двох синів «найстаршого» із кузенів в першій лінії роду, дворянина Станіслава , а вже тільки після цього їм було офіційно оформлено ним те дворянство. Однак жодного зі своїх синів-міщан Франц Лукашевич в ту дворянську достойність не вводив, бо сам її ніколи не мав, оскільки його батько, діями Київської центральної ревізійної комісії, втратив цю достойність ще у 1841 році.

        Вдалося з’ясувати подальшу долю лише єдиної дитини Франціска та Маріанни , Юзефи . Вона побралася із Євгенієм Березовським , 1864 року народження. В цій родині, яка мешкала в м. Коростишів, з’явилися на світ принаймні четверо синів: Владислав , 19.ІІ.1893 р., Франц , 30.ХІ.1894 р., Антон , у 1896 році, і Віктор , 9.YІ.1900 р. [255]. Таким чином Юзефа Францісківна прожила на цьому світі щонайменше 37 років.

        Владислав Лукашевич 3.ХІ.1863 р. взяв шлюб з Камілою Яківною із Заблоцьких . Її батьками були Яків та Анна із Піотровських Заблоцькі . Родина Владислава та Камілії мешкала в с. Стрижівка. В ній з’явилися на світ дві доньки, Кароліна-Жозефа, яка народилася 5.Х.1864 р. та померла від скарлатини 29.ІІ.1874 р., і Марьяна, яка народилася 8.ІХ.1869 р. та померла від тифу 1.YІІ.1874 р.. Після того «чорного» для родини року в неї залишилася вже тільки єдина дитина, син Олександр , який народився 6.YІ.1867 р. [256].

       Владислав Лукашевич, разом із дружиною, був зареєстрований при першому всеросійському переписі населення 1897 року як мешканець села Теснівка, і був зазначений там «селянином із міщан». Родина мала в тому селі дерев’яну хату, криту соломою, на чужому подвір’ї, але мабуть таки постійно мешкала, разом із родиною сина, в іншому селі. Владислав Лукашевич вмів читати, та прожив принаймні 63 роки, а його дружина взагалі прожила щонайменше 77 років, бо згадується ще у сповідних розписах Коростишевського парафіяльного костьолу за 1916 рік, але вже як удова [257].

         Олександр Владиславович вже у 1890 році одружився з Броніславою із Шавирських, 1869 року народження . Родина мешкала спочатку на хуторі Березки, а потім в колонії Бобрик. В цій родині з’явилося на світ п’ятеро синів та три доньки. Донька Констанція, первісток родини, з’явилася у неї в 1891 році, Марія народилася 2.ХІІ.1897 р., а Олена (Гелена) в 1899 році. Відомо, що вона виконала над собою суїцид у 1917 році. Синами у цих батьків були Миколай , який народився 13.ХІІ.1893 р., а потім Олександр , який з’явився на світ у 1895 році, Роман, у 1896 році, Віктор , народився 13.ІY.1901 р., та Богдан, народився у 1904 році.